Реферат на тему Роль державного управління активізації інноваційної діяльності

Розділ: Керуючі наукиТип роботи: реферат
Страница 1 из 2 | Следующая страница

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

ИННОВАЦИОННЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ

До Про М Т Р Про Л Ь М А Я Р А Б Про Т А

Зачетная книжка № 97244

Студентки третього курсу

заочній форми навчання

з урахуванням вищої освіти

Твердохлеб Лариси Василівни

Викладач

к.эк.н.

Притуляк Наталіє Миколаївно

Київ 2000

Роль державного управління активізації інноваційної діяльності.

Наукова діяльність традиційно вважається сферою активного державного політики. Річ у тім, що наукові ідеї неможливо знайти безпосередньо використані господарську діяльність, метою котрої є прибуток. Тому організації та компанії дуже стримано роблять пряме фінансування досліджень, хоча відчувають велику потребу у тому результатах. За сучасних умов держава в що свідчить перебирає функцію забезпечення бізнесу однією з найважливіших ресурсів інноваційного процесу - науковими знаннями й ідеями. Саме тому НТП в офіційних документах країнах сприймається як єдина ланцюг: наукові ідеї, й розробки - інноваційний бізнес - широкомасштабне використання.

Держава покликана формувати цілі й принципи своєї політики і власні пріоритети у цій галузі. Целями наукової та політики країнах світу. зазвичай, є -збільшення вкладу науку й техніки у розвиток економіки нашої країни; забезпечення прогресивних змін у сфері матеріального виробництва; підвищення конкурентоспроможності національний продукт на світовому ринку; зміцнення безпеки і обороноздатності країни; поліпшення екологічно обстановки; збереження та розвитку сформованих наукових шкіл.

Держава одночасно передбачає накреслення мети інноваційної політики, розробляє її принципи, виходячи з яких вона проводитися у науці я інноваційної сфері, і навіть механізм його реалізації. Ці принципи залежить від сформованій господарської системи країни, глибини впливу державних інституцій економічну діяльність.

Державне регулювання економіки та інноваційних процесів, як відзначає багато хто вчені, одна із головних умов перекладу функціонування економіки на ринкові відносини

Проте український уряд не приділяє достатньої уваги проблемам виведення країни з кризи

Для виходу з кризи необхідно розробити стратегію збереження і розвитку науково-технічного і інноваційного потенціалу за такими напрямами :

1) реструктуризація науково-технічного потенціалу до різних галузях економіки з урахуванням концентрації матеріальних, фінансових і інтелектуальних ресурсів на проривних напрямах науку й техніки,

2) створення фонду майна науку й інновацій з допомогою об'єктів науки, що є власністю і використовуваних за призначенням,

3) розробка системи використання лізингу як ефективного ринкового механізму для суб'єктів інноваційної діяльності, котрі розробляють і виробляють наукомістку з використанням дорогих приладів та устаткування,

4) вдосконалення механізмів системи залучення банківського кредити розширення інноваційної роботи і створення умов розвитку ринку капіталу,

5) розробка й використання системи обов'язкових відрахувань частини прибутку від експорту нафти, нафтопродуктів, газу та мінерального сировини до створення фонду інновацій в паливно-енергетичний комплекс,

6) створення фінансово-промислові групи поруч із системою консолідації фінансових наукових і виробничих потенціалів спеціальних інноваційних центрів, координуючих і що реалізують інноваційні проекти,

7) формування інституту розроблювачів і управляючих інноваційними проектами у складі науково-технічних працівників, вчених і фахівців;

8) освіту з урахуванням фондів, підтримують інноваційну діяльність асоціації фондів з розвиненою фінансовим капіталом на допомогу проривним проектам;

9) формування системи над цільовим використанням коштів амортизаційного фонду фінансування заходів, пов'язані із проведенням НДДКР, експериментальних та інших видів робіт, освоєнням інновацій, патентуванням нових рішень, придбанням і освоєнням вітчизняних і зарубіжних патентних і беспатентных ліцензій,

10) розробка пропозицій про зміну податкового законодавства, які забезпечують значне підвищення інноваційної активності

Інструментами державного регулювання мають стати :

• соціально-економічні і науково-технічні прогнози державної політики у сфері фінансів, цін, грошового звернення, воспроизводственной, структурної політики та інших.;

• государственно-административные, загальноекономічні і ринкові регулятори;

• федеральні і регіональні програми, баланси і моделі оптимізації економічних процесів;

• державні замовлення i сучасні контрактні системи;

• індикативні механізми і регулятори діяльності державних підприємств і закупівельних організацій та інших форм власності;

• механізм інтеграції регуляторів і структур.

Державна науково-технічна програма - комплекс взаємозалежних за ресурсами, термінів і виконавцям заходів, які забезпечують ефективне рішення найважливіших науково-технічних проблем на пріоритетні напрямки розвитку науку й техніки. Відбір програм здійснюється. з соціально-економічних пріоритетів, прогнозів, цілей структурної політики, міжнародних зобов'язань, за дотримання наступних умов: істотною їхньої значимості значних структурні зміни, вкладених у формування нового технологічного укладу, принципове новизні і взаємозв'язку програмних захід (проектів), необхідні широкомасштабної поширення прогрессивках науково-технічних досягнень.

До основним функцій державних органів інноваційної сфері ставляться такі:

1) акумулювання коштів у наукові дослідження та інновації;

2) координація інноваційної діяльності;

3) стимулювання інновацій, конкуренції у цій сфері, страхування інноваційних ризиків, запровадження державних санкцій за випуск застарілої продукції;

4) створення правова база інноваційних процесів, особливо системи захисту авторських прав інноваторів і охорони інтелектуальної власності;

5) кадрове забезпечення інноваційної діяльності;

6) формування научно-инновационной інфраструктури;

7) інституціональне забезпечення інноваційних процесів в галузях державного сектора;

8) забезпечення соціальної й екологічної спрямованості інновацій;

9) підвищення громадського статусу інноваційної діяльності;

10) регіональне регулювання інноваційних процесів;

11) регулювання міжнародним аспектам інноваційних процесів.

Держава насамперед здійснює програми розвитку пріоритетних напрямів науку й техніки. У тому числі програми створення високоефективних процесів виробництва для агропромислового комплексу, екологічно чистих і ресурсозберігаючих технологія енергетики, хімії, металургії; нових матеріалів; технологій і устаткування будівництва, транспорту, створення технологи, машин для виробництв майбутнього, перспективних інформаційних технологій. У межах державних науково-технічних програм передбачаються також створення нових лікарських засобів, розвиток медицини й охорони здоров'я, вирішення соціальних проблем. Статистичне нагляд ходом виконання державних науково-технічних програм ввозяться рамках статистики асигнувань для наукових досліджень і розробки. Внутрішні поточні видатки наукові дослідження й розробки розглядаються у межах напрямів (програм) і великих областей науки.

Державна науково-технічна політика неспроможна і повинна обмежуватися лише фінансової підтримкою науково-технічних програм, тож наданням різні пільги господарюючих суб'єктів, які проводять інноваційну діяльність. Держава зобов'язана виконувати (з допомогою своїх уповноважених виконавчих органів передусім інноваційних науково-технічних фондів) функції економічної (комерційної) реалізації науково-технічних нововведень, виступати основним інвестором інтелектуального капіталу, суб'єктом присвоєння економічних ефектів НТП.

Відбір програм та напрямів і програм, для віднесення їх до рівня державних пріоритетів, має здійснюватися за наявності сукупності наступних умов:

відповідність програми розвитку й які входять у її складу проектів пріоритетних напрямів розвитку науку й техніки і переліку критичних технологій; істотна значимість розв'язуваної проблеми;

неможливість покінчити з проблемою в прийнятні терміни з допомогою використання чинного ринкового механізму, і необхідність державної;

принципова новизна і технологічна прогресивність науково-технічних результатів, здатних суттєво вплинути за структурні співвідношення в технологічному укладі економіки та підвищення ефективності виробництва;

масштабність сфери застосування результатів;

необхідність координації міжгалузевих зв'язків технологічно сопряжённых деяких галузей і виробництв;

достатність (повнота і взаємопов'язаність) системи програмних заходів для розв'язання поставлених завдань;

реальність розв'язання проблеми, з можливостей створеного зачепила наявності кадрів, матеріально-технічної бази й інших необхідних ресурсів.

основні напрями підтримки державної інноваційної політики у Україні:

• сприяння підвищенню інноваційної активності, які забезпечують зростання конкурентоспроможності вітчизняної своєї продукції основі освоєння науково-технічних здобутків і традицій відновлення виробництва,

• орієнтація на всебічну підтримай базисних і що поліпшують інновацій що є основою сучасного технологічного укладу,

• поєднання державного регулювання інноваційної діяльності, зі ефективним функціонуванням конкурентного ринкового інноваційного механізму, захистом інтелектуальної власності,

• сприяння розвитку інноваційної діяльність у регіонах України міжнародному трансферту технологій міжнародному інвестиційному співробітництву, захисту інтересів національного інноваційного підприємництва.

Нинішній механізм державної, підтримки наукової інноваційної діяльність у Україні представлений рис. 1.

Малюнок 1.1 Форми підтримки наукової діяльності.

Малюнок 1.2. Форми державної інноваційної діяльності.

До основних принципів державної політики у наукової й інноваційної діяльності ставляться свобода наукового та науково-технічного творчості, правова охорона інтелектуальної власності, інтеграція наукової, науково-технічну діяльність і гуманітарної освіти, підтримка конкуренції у сфері науку й техніки, концентрація ресурсів на пріоритетні напрямки наукового розвитку, стимулювання ділову активність у науковій, науково-технічної й інноваційної діяльності: розвиток міжнародної наукової співпраці.

На рис. 1 представлені основні форми державної наукової й інноваційної діяльність у розвинених країн світу. За рівнем і формам підтримки у у світовій практиці прийнято виділяти державні стратегії активного втручань, децентралізованого регулювання і змішані.

Центральне місце у системі прямого державного регулювання займає фінансування і інноваційних проектів із бюджетних коштів. Державні асигнування та субсидії можуть надаватися державному і недержавному секторам на власне інноваційні цілі чи забезпечення інноваційної складової інвестицій багатоцільового характеру. З метою диверсифікації інноваційних вкладень держави можливе створення спеціалізованих державних холдингових і інноваційних компаній. Важливе значення для генерування нововведень і шляхом створення початкового попиту інновації мають державні контракти виконання НДДКР і державні замовлення інноваційну продукцію. Ефективність інноваційних процесів підвищується під час використання механізмів конкурсності у розподілі бюджетних коштів.

Исключительной прерогативою держави є правова регулювання інноваційних процесів. Необхідно законодавчо закріпити статусу наукової й інноваційної діяльності, прав науковців і інноваторів, механізму вироблення та її реалізації науково-технічної й інноваційної політики. Закон має визначити стратегію, принципи і Порядок формування державної науково-технічної політики; місце наукової та науково-технічну діяльність у державі, суспільстві, економіці; правової статус науковця; закріпити види наукових організацій, множинність джерела фінансування галузі, принципи управління науковою діяльністю, основні форми впливу органів структурі державної влади державному та регіональному рівнях у сфері науки; відбити правові основи регулювання міжнародного наукового й науково-технічного співробітництва.

Організаційний механізм державного регулювання інноваційної діяльності має забезпечити облік думок всіх безпосередньо чи опосередковано зацікавлених структур й те водночас створити умови для для узгодженого вжити заходів щодо стимулюванню інновацій. Суб'єктами інноваційної політики виступають органи структурі державної влади (центральні і місцеві), підприємства міста і організації державного сектора, самостійні господарюючі формування, громадські організації, самі науковці і інноватори.

До заходів державного регулювання для усієї промисловості ставляться такі:

1. Узгодження цінової газової політики з прийнятою державної структурної політикою. Криза не можна ліквідувати без державного регулювання цін.

2. Формування фінансово-промислових груп, великих корпорацій, холдингових компаній, що охоплюють технологічно пов'язані ланцюжка підприємств, шляхом:

• надання пріоритетного права купівля пакетів акцій підприємств;

• зняття обмежень на діяльність інвестиційних фондів і надання податкових пільг;

• сприяння формуванню державної пенсійної системи взаємодії великих підприємств із малими і середніми підприємствами.

3. Розподіл правий і повноважень з управління підприємствами різного рівня — федерального, регіонального, місцевого.

4. Регулювання ступеня відкритості внутрішнього ринку.

Державне регулювання міжнародних зв'язків в інноваційної сфері має базуватися ряд загальних принципів, як-от взаємна вигода, недопущення дискримінації, еквівалентна технологічна залежність сторін, раціональне поєднання лібералізації і протекціонізму тощо. п. І за вплив на внутрішні научно-инновационные процеси, тут використовуються прямі й опосередковані зв'язку.

Держава ініціювати так і безпосередньо фінансувати з бюджетних коштів двосторонні та багатосторонні міжнародні інноваційні програми, діяльність міжнародних: дослідницьких організацій корисною і технологічних центрів і т.п. Серед непрямих методів регулювання може бути як загальноекономічні (наприклад, податкові і кредитні пільги учасникам), і специфічні — митне регулювання, експортні і імпортні квоти, міжнародні патентно-ліцензійні механізми та інших.

У переліку інструментів державного регулювання міжнародної науково-технічної співпраці відзначаються:

вибір, і раціоналізація пріоритетних напрямів співробітництва,

фінансування кадрових обмінів;

підключення до світових системам науково-технічної інформації;

включення до світове технологічне простір шляхом введення країни міжнародних стандартів, і норм;

надання юридичних, посередницьких, консультаційних та інших послуг учасникам співробітництва,

підтримка міжнародних контактів малого середнього інноваційного бізнесу,

державне стимулювання закордонних інвестицій у інноваційну сферу і аналогічних вкладень вітчизняних інвесторів по закордонах,

закордонне патентування за рахунок,

закупівля зарубіжної науково-технічної літератури,

залучення іноземних експертів для оцінювання масштабних програм, тож проектів та інші інструменти.

Державна стратегія і тактика у сфері міжнародної науково-технічної кооперації повинні бути диференційованими країнами і регіонам світу, що дозволяє сумарну ефективність міжнародних зв'язків.

До основним позабюджетним формам підтримки інноваційної діяльності ставляться такі:

1) державна правовий захист й підтримка інноваторів,

особливо малого підприємництва;

2) створення державою податкових, кредитних, митних,

аммиртизационных, орендних (в т. год. лізингових) пільг инноваторам;

3) включення без фінансування позабюджетних інноваційних проектів, у комплексні державні інноваційно-інвестиційні програми:

4) державне науково-методичне забезпечення інноваційного менеджменту державними стандартами, методиками, інструкціями, положеннями та інші документами щодо різних аспектів аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обгрунтування інноваційного рішення;

5) державне забезпечення інноваційної діяльності інформацією;

6) послуги з державної протекціоністської політики в зовнішньоекономічної діяльності інноваторів;

7) надання державою допомоги инноваторам у проведенні сертифікації, маркетингових досліджень, реклами й збуту нову продукцію (послуг);

8) державної инноваторам у виконанні ремонтів складної техніки;

9) здійснення державної у поглибленні внутрішньої та "міжнародної кооперації;

10) створення державних позабюджетних фондів, спілок, асоціацій щодо підтримки різних аспектів інноваційної діяльності;

11) здійснення в державному обліку і місцевого контролю використання коштів позабюджетних фондів та інших.

У світовій практиці використовують такі види податкових пільг, стимулюючі інноваційну діяльність :

• надання дослідницького і інвестиційного податковий кредит, т. е. відстрочка податкові платежі у частині витрат із прибутку на інноваційні мети;

• пом'якшення сплати податку на приріст інноваційних витрат;

• "податкові канікули" протягом кілька років з прибутку, отримані від реалізації інноваційних проектів;

• пільгове оподаткування дивідендів юридичних і фізичних осіб, отриманих з акцій інноваційних організацій;

• зниження ставок прибуток, спрямовану на замовлені і спільні НДДКР;

• зв'язок надання пільг з урахуванням пріоритетності виконуваних проектів;

• пільгове оподаткування прибутку, отриманого результаті скористатися патентами, ліцензій, ноу-хау та інших. нематеріальних активів, входять до складу інтелектуальної власності;

• зменшення оподатковуваного прибутку у сумі вартості приладів та устаткування, переданих вузам, НДІ та інших інноваційним організаціям;

• відрахування з оподатковуваного прибутку внесків у благодійні фонди, діяльність яких пов'язане з відповідним фінансуванням інновацій;

• зарахування частини прибутку інноваційної

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Поділіться рефератом Роль державного управління активізації інноваційної діяльності

html-посилання на реферат
BB-cсылка на скачать реферат
Пряме посилання на завантажити реферат

Роботи схожі на Роль державного управління активізації інноваційної діяльності

Формування державної інноваційної політики і нормативно-правової бази на, стимулюючої інноваційну діяльність
Тип роботи: курсова робота

Оглавление

Запровадження

1. Основи державного регулювання у сфері інновацій

1.1 Забезпечення системи менеджменту у сфері інновацій.

1.2 Нормативне і методологічне забезпечення інноваційної діяльності.

1.3 Фінанс

Завантажити
Державна політика регулювання й підтримки інноваційної діяльності
Тип роботи: курсова робота
  Державна політика регулювання й підтримки інноваційної діяльності

Зміст

Запровадження. 3

1.Основные аспекти підтримки інноваційної діяльності. 6

1.1 Правова підтримка. 6

1.2 Формування інфраструктури іннов

Завантажити
Організаційний механізм розробки та здійснення державної інноваційної політики. Рекомендації у питанні
Тип роботи: реферат
I. Запровадження
Сорок років тому такі країни - як Південну Корею, Китай чи Фінляндія були країнами з низькому рівні індустріалізації, недостатньо розвиненими з науково-технічної думки і експортуючими переважно сировину й матеріали. У 60
Завантажити
Моніторинг діяльності органів управління з організації інноваційної діяльність у загальноосвітніх навчальних закладах Автономної Республіки Крим
Тип роботи: стаття
Моніторинг діяльності органів управління з організації інноваційної діяльність у загальноосвітніх навчальних закладах Автономної Республіки Крим І. Загальна характеристика дослідження

У разі постійно мінливого світу сучасна школа покликана цілеспр

Завантажити
Ефективність інноваційної діяльність у промисловості В'єтнаму
Тип роботи: реферат
Актуальність обраної теми диктується відсталістю аграрної економіки , мізерністю матеріально- технічної бази промисловості В'єтнаму. Валовий національної продукт (ВНП) душу населення - він є низький у світі (220 доларів на розрахунку по вересЗавантажити
Класифікація інновацій. Особливості інноваційної діяльність у умовах перехідною економіки
Тип роботи: контрольна робота
Кафедра управління Контрольна робота

По дисципліни:

«Інноваційний менеджмент»

План

 

1. Які напрями класифікації інновацій більшою мірою відбивають новизну інноваційних змін?

2. Особливості інноваційно

Завантажити