Коротко про сайт

RefList.Su - це найбільша колекція рефератів. На сайті RefList.su Ви знайдете безліч цікавих робіт і статей: реферати, дипломні, курсові роботи, шпаргалки, контрольні та лабораторні роботи, топіки з англійської мови. На нашому порталі, Ви можете додавати свої матеріали, читати реферати користувачів, використовувати пошук по сайту. Також в RefList.su можна почитати викладу, доповіді, квитки, твори. Колекція рефератів доступна для всіх безкоштовно і без відправки смс, і реєстрації.

Реклама

Товари

Реферат на тему Поняття об'єкта злочину за законодавстві РФ скачати

Розділ: Держава і правоТип роботи: дипломна робота
Страница 1 из 2 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ГОСУДАРСТВЕННОЕ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ

ВИЩОЇ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОСВІТИ

«РОСІЙСЬКА ПРАВОВА АКАДЕМІЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ»

СЕВЕРО-ЗАПАДНЫЙ (р. САНКТ – ПЕТЕРБУРГ) ФИЛИАЛ

КОНТРОЛЬНАЯ РОБОТА

з дисципліни: КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО (СПІЛЬНА ЧАСТИНА)

за тими : ПОНЯТИЕ ОБ'ЄКТИ ЗЛОЧИНУ. ПЛАНИ ОБ'ЄКТІВ ЗЛОЧИНУ ТА ЇХНІ УГОЛОВНО – ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ

Робота виконано студентом

    3 курсу, групи № 56

заочній форми навчання

Волкової Мариною Геннадиевной

Викладач: Доктор юридичних наук, професор

Бастрыкин Олександр Іванович

Санкт-Петербург

2005 рік

ПЛАН РОБОТИ

Сторінки 1.

Наукові концепції (теорії) об'єкта злочину.

Проблема об'єкта злочину.

3  -  5 2.

Поняття й ті види об'єктів злочину

                                

6 - 10 3. Об'єкт і є предметом злочину 11 4. Сутність злочину як процес соціальної дійсності 12 5. Укладання 13 - 14 6. Список використаної літератури 15

НАУКОВІ КОНЦЕПЦІЇ (ТЕОРИИ) ОБ'ЄКТІВ ЗЛОЧИНУ.

ПРОБЛЕМА ОБ'ЄКТИ ЗЛОЧИНУ.

         Проблема об'єкта якихось злочинів є щонайменше важливим і филосо-фски глибокої проблемою, ніж проблема провини і заподіяння, вона менше розроблено у нашої литературе.[1]

         У межах радянської школи вітчизняної науки кримінального права вважалося загальновизнаним, що об'єктом злочинного діяння є охра-няемые законом суспільні відносини. Попри традиційну обще-признанность теорії об'єкта як охоронюваних кримінальним законом обществен-ных відносин, нині про те, що є об'єктом злочинного зазіхання, у літературі висловлюється три основних погляду.

         Відповідно до першої погляду – об'єктом злочину зізнаються не суспільні відносини, а окремо взята людина чи якесь безліч осіб, які представляють у кожному цивілізованому суспільстві наивыс-шую цінність і тому охороняються злочинних зазіхань та інших пра-вонарушений.[2]

         Відповідно до другий думки і має назва теорії об'єкта прес-тупного діяння як правового блага – об'єктом злочинного посягате-льства є життя, здоров'я, власність та інші цінності (блага) куди зазіхає злочин і який тому охороняються кримінальним законом.

         Третя думка слід за огляду на те, що об'єктом є одно-временно й сама людина, який піддається заподіяння шкоди внаслідок злочинної зазіхання, і правові блага (життя, здоров'я, власність тощо.).    

         Відродження у науці кримінального права трьох вищевказаних точок зре-ния надає проблемі вчення об'єкт злочинного діяння цілком но-вый масштаб і культурний рівень. Тож якщо у період основні протиріччя вчення об'єкт злочинного зазіхання перебувають у рамках лише одного теорії (теорії об'єкта злочину як громадських відносин) і виходили її межі, то, на етапі актуальність аналізованої «проблеми об'єкта» обумовлена наявністю вже чотирьох точок зору, кожна з яких по-своєму наближається до визначенню об'єкта злочинного діяння.

         Беручи до уваги ця обставина можна сформулювати й основне протиріччя вчення об'єкт злочинного зазіхання: дехто стверджує, що об'єктом є відносини; інші переконані у цьому, що об'єкт не що інше, як правові блага (цінності); треті вважають, що об'єктом злочинного діяння може лише людина; четверті називають об'єктом й людину і правове благо одновремен-но.

         Аналіз концептуальних засад теорії «об'єкт – людина», теорії об'єкта злочину як правового блага, і навіть теорії визнає объек-том і як людини, і правове благо одночасно, показує, що його со-держательный момент даних теорій залежить від такому уявлень про об'єктивному механізмі злочинного впливу, за яким будь-яке злочин, завдаючи шкода певним спеціальним благ (цінностям), зрештою завжди завдає збитків людині.

Відмінність даних теорій полягає лише слововживанні тер-мина «об'єкт злочину», що використовується представниками цих то-чек зору у різних значеннях: одні називають «об'єктом злочину» людини, заподіяння злочинного шкоди якому виробляється шляхом заподіяння шкоди його благ; інші називають «об'єктом злочину» певні блага, завдаючи шкода яким злочин зрештою завдає збитків людині; треті вживають цей термін для позначення, як найбільш людини, і тих соціальних благ (цінностей), завдаючи шкода яким злочин зрештою завдає збитків людині.

У зв'язку з тим, що від перелічені теорії тотожні, у своїй визнають об'єктом людини, і правове благо, то, на підставі усього цього їх можна поєднати до однієї загальну теорію і назвати об'єднаної теорією заподіяння шкоди людині.

Зіставлення змістовних аспектів об'єднаної теорією заподіяння шкоди людини й теорії об'єкта як громадських відносин, засвідчує той факт, що основна протиріччя проблеми, яка у зараз у рамках вчення об'єкт злочинного зазіхання, зак-лючается у суперечності між двома різними підходами в того, хто або що піддається заподіянню злочинного шкоди. Відповідно до першого підходу заподіянню злочинного шкоди завжди піддається людина. За другим підходу заподіянню злочинного шкоди зрештою завжди піддаються суспільні відносини. 

ПОНЯТИЕ І ПЛАНИ ОБ'ЄКТІВ ЗЛОЧИНУ

Об'єкт злочину – те, потім зазіхає злочинець, то чому процесі скоєння злочину причиняется шкода чи створюється загроза заподіяння шкоди.

Соціальна цінність і значимість конкретного блага є основою ухвалення рішення про його кримінально – правову охорону. Неохраняемое кримінальним законом ставлення може бути об'єктом злочину. Виняток конк-ретного відносини зі сфери кримінально – правової охорони виключає преступ-ность і карність зазіхань цього благо. Без об'єкта кримінально – пра-вовой охорони немає такого злочину. Об'єкт злочину визначає соціальну сутність конкретного злочинного діяння – його суспільну небезпечність. Соціальна цінність і значимість об'єктів кримінально – правової охорони впливає вибір заходів кримінального покарання, застосовуваного охорони цих об'єктів.

Охраняемые кримінальним законом блага (цінності) досить многочис-ленны й досить різноманітні. Насамперед вони групуються за належністю до трьох основним громадським системам відносин – особистості, суспільству, го-сударству. Це недоторканність особи, існуючі экономиичес-кие відносини, громадська безпека продукції та громадська моральність.

До недоторканності особистості можна віднести – життя, здоров'я, честь, гідність, правничий та свободи людини і громадянина.

До існуючих у суспільстві економічним відносинам можна віднести – власність, конкуренція, легальність і "законність предприни-мательства

До громадську безпеку й суспільного моральності можна віднести – безпеку життя населення, вільне виконання органами вла-сти своїх зобов'язань, обмеження обороту соціально небезпечних та соціально шкідливих матеріалів, продуктів, предметів, речовин тощо. буд.

Отже, об'єкт злочину – це охоронюване кримінальним законом від злочинного зазіхання громадське ставлення, устанавли-вающее правничий та обов'язки суб'єктів щодо соціально значущих для особистості, суспільства, чи держави цінностей (благ). Основне завдання кримінально – правової охорони не допустити заподіяння або створення загрози заподіяння шкоди узятим під охорону суспільним відносинам.

 У кримінальному праві є розподіл об'єктів кримінально – правової охорони спільний, родової і безпосередній.

Загальний об'єкт злочину – це сукупність громадських отноше-ний, охоронюваних кримінальним законом злочинних зазіхань. Спільним об'єктом злочину є: охорона права і свободи чоловіки й граждани-на, власності, громадського порядку та громадську безпеку, довкілля, конституційного ладу Російської Федерації злочинних зазіхань, забезпечення світу та безпеки людства, і навіть попередження преступлений.[3]

 Для з завдань законодавець встановлює основу і принципи кримінальної відповідальності, визначає, які небезпечні особистості, суспільства, чи держави діяння зізнаються злочинами, й встановлює види покарань й інші заходи кримінально-правового характеру скоєння злочинів.

Загальний об'єкт злочину обмежує сферу дії кримінального закону, встановлює пріоритети кримінально – правової охорони й подальшого розвитку кримінального законодавства.

Родовий об'єкт злочину – це група охоронюваних кримінальним зако-ном однорідних громадських відносин. Родовий об'єкт злочину объ-единяет відносини, які з приводу благ (цінностей), близьких за змістом у своїй наявні відмінності дозволяють виділити об'єкти самостійних груп злочинів. Тож у відповідність до родовим об'єктом зазіхання виділяються групи злочинів, близькі по свому змісту. Родовий об'єкт злочину взятий в основі під час розподілу злочинів за розділами і главам Особливої частини Кримінального кодексу РФ. З складу родового об'єкта злочину можна назвати видовий об'єкт злочину.

Видова об'єкт злочину об'єднує понад близьку зі свого ха-рактеру групу злочину громадських відносин (благ) і соответс-твенно злочинів жодного виду. Отже, родової об'єкт, объединяю-щий однорідні злочину за жодному розділі Особливої частини Кримінального кодексу РФ, потім підрозділяється на глави, об'єднувальні об'єкти і преступ-ления жодного виду.  

Безпосередній об'єкт злочину – це частина видового об'єкта, що складається з однієї чи кількох охоронюваних кримінальним законом отноше-ний, складових об'єкт зазіхань конкретного злочину. Цей об'єкт відіграє в кваліфікації злочинів, що дозволяє огра-ничить однорідні злочину. Залежно від змісту об'єкта пося-гательства виділяються основний безпосередній, додатковий і факу-льтативный об'єкти.

 Основний безпосередній об'єкт – найважливіший об'єкт узятий під охорону конкретної нормою кримінального закону. Він входить до складу родово-го об'єкта злочину, вирішальною мірою визначає громадську опа-сность даного діяння, йому причиняется найсуттєвіший збитки. Наприклад, ставлення власності при грабеже[4].

Додатковий об'єкт – це відносини, які живуть у нормі захищаються щодо, оскільки вони неминуче порушуються при посяга-тельстве на основний безпосередній об'єкт. Наприклад, здоров'я людей є додатковим об'єктом разбоя[5], бандитизма[6].

Факультативный об'єкт – під час проведення злочину які завжди порушується, яке порушення важить на кваліфікацію злочину. Наприклад, відносини собственности[7] і недоторканності здоров'я личнос-ти[8].

Усі об'єкти кримінально – правової охорони можна розділити на прості складні заодно й класифікація об'єктів критерієм повинна проводиться з значення утримання складного об'єкта зазіхання. Форми-рование даних об'єктів зумовлено соціальними чинниками і ходом разви-тия суспільства. Так було в історії Давньої Русі та наступному розвитку держави видно, формування об'єктів кримінально – правової охорони йшло поступово від простих, елементарних форм до складнішим. Простота і елементарність що у той час відносин, нечисельність і визначеність благ, які мають найбільшу цінність, визначили охорону законом щодо простих, якісно однорідних об'єктів зазіхання. Саме тоді з'являються злочину зі складними об'єктами зазіхань. Кримінальним правом на той час охороняються первинні відносини, тобто. люди, власність тощо. Включення в кримінальна законода-тельство складних об'єктів зазіхання зумовлено існуючої свя-зью між громадськими відносинами, і навіть здатністю багатьох пре-ступлений заподіяти шкоду одразу кільком суспільним відносинам.

Складні об'єкти зазіхання складаються з кількох громадських взаємин держави і залежно від характеру перетинів поміж цими відносинами, їх значенням у складі злочину все складні об'єкти можна розділити втричі групи.

До першої групи можна віднести об'єкти зазіхання, які включають різні характером відносини, але рівнозначні між собою. У цьому їх властивості оцінюються самостійно й більше координуються рамками одного складу якихось злочинів. Кожне громадське ставлення, яке у об'єкт злочину, обов'язковий.

Друга ж група складається з об'єктів, складові яких мають різні кримінально – правові значення, а зв'язок між тими частинами побудована на кшталт підпорядкування. Тож у цих об'єктах виділяються два виду відносин: головні і другорядні. Головні відносини визначають соціально – правову природу цього злочину, його в структурі Особливої частини КК, на відміну від інших об'єктів цього виду. Головними вони не рахуються й тому що за їх порушенні можливо заподіяння шкоди другорядним відносинам. Це системотворні відносини. 

Другорядні відносини хоч і впливають на характер діяння, але у більшою мірою визначають рівень її суспільному небезпеки. Второс-тепенность відносин щонайменше значущою для кримінального закону. Вони свиде-тельствуют у тому, що ні вони у даному складі визначають характер злочину. За інших складах злочинів ці відносини є самостійними об'єктами злочинів.

Третю групу складається з об'єктів із досить відкритої структурою, що включає у собі широке коло відносин, у результаті такий об'єкт не має якісної визначеністю. Системообразующим ознакою для об'єкта виступає зовнішній чинник – характері і спосіб зазіхання.

ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНУ

У кримінальному праві поруч із об'єктом злочину виділяють ипонятие предмета злочину.

Предмет злочину – це предмети матеріального характеру, куди безпосередньо впливає злочинець у процесі зазіхання.

Виділення предмета злочину має сенс тільки при розумінні об'єкта зазіхання як громадського відносини. У цьому під предметом злочину розуміється то матеріальне чи нематеріальне благо, на що існує дане громадське ставлення, охоронюване кримінальним правом. З цього випливає, що предмет злочину – це те частина об'єкта зазіхання, щодо якої безпосереднє вплив злочинця.

Іменна через предмет злочину порушується охоронюване кримінальним законом громадське ставлення. Предмет як центр об'єкта зазіхання визначає характер даного об'єкта.

До предметів злочину ставляться: життя, здоров'я, честь, дос-тоинство особистості, правничий та свободи людини і громадянина, майно, безо-пасность та спокій громадян, види суспільно корисною діяльності охоронювані законом функції влади.

СУТНІСТЬ ЗЛОЧИНУ ЯК ОБ'ЄКТИВНИЙ ПРОЦЕС СОЦИАЛЬНОЙ ДІЙСНОСТІ

У цьому роботі мушу розглянути соціальну сутність объ-ективных властивостей злочину, яка у взаємозв'язку коїться з іншими що у дійсності явищами, а чи не ізольоване них. Як зв'язку, дослідження якої дозволяє прояснити соціальну сутність об'єктивних властивостей злочину як процесу, розглядається зв'язок між злочинними посяганнями, з одного сторони, і боротьбу з злочинними посяганнями з іншого. Ця зв'язок очевидне повсякденним фактом дійсності і яких – або доказів свого існування не вимагає.

Зі сказаного вище можна дійти невтішного висновку, що – це про-цесс впливу однієї чи кількох осіб інших людей, який призводить до погіршення якості життя останніх, а окремих випадках позбавляє і найбільш життя, тобто. йде на смерть.

Підтвердженням істинності даного ставлення до соціальної сутності об'єктивної природи якихось злочинів є те що, як і окремим людиною, та громадянським суспільством, і людством загалом не рухає нічого, крім прагнення жити і далі жити з

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Поділіться рефератом Поняття об'єкта злочину за законодавстві РФ

html-посилання на реферат
BB-cсылка на скачать реферат
Пряме посилання на завантажити реферат

Роботи схожі на Поняття об'єкта злочину за законодавстві РФ

Поняття й ті види об'єкта злочину
Тип роботи: курсова робота

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

РОСТОВСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Кримінального права

КУРСОВАЯ РОБОТА

на задану тему: “Поняття і різноманітні види об'єкта злочину

Завантажити
Поняття об'єкта злочину
Тип роботи: реферат

Зміст
Запровадження 3
Глава I. Поняття і значення об'єкта злочину 4
1.1. Поняття об'єкта злочину 4
1.2. Зміст громадського відносини, виступав на ролі об'єкта злочину 8
Завантажити
Поняття суб'єкта злочину за сучасному кримінальному законодавстві
Тип роботи: дипломна робота

 

 

 

 

 

Поняття суб'єкта злочину за сучасному кримінальному законодавстві

СОДЕРЖАНИЕ

Запровадження

Глава I. Історичний розвиток дослідження суб'єкта злочину

1.1 Теор

Завантажити
Вік як свідчення суб'єкта злочину
Тип роботи: курсова робота

КУРСОВАЯ РОБОТА

з дисципліни «КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО»

Тема: ВІК ЯК ПРИЗНАК СУБЪЕКТА

Москва – 2008

СОДЕРЖАНИЕ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Параграф 1. Вік кримінальної відповідальності:

історичний і відомий міжна

Завантажити
Об'єктивна і суб'єктивні боку злочину
Тип роботи: реферат
Поняття об'єктивної боку Існування людини завжди пов'язані з будь-якої діяльністю, т. е. активним втручанням в довкілля або середу, пов'язану з деякими соціальними відносинами. Виявляючи свою активність, індивід прагне змінити, присЗавантажити
Правове регулювання комп'ютерної інформації, як об'єкта кримінально-правової охорони
Тип роботи: дипломна робота

Оглавление

 

Запровадження

Глава 1. Правове регулювання інформації

1.1 Поняття інформації

1.2 Інформація як об'єкт правових відносин

1.3 Порядок правового захисту інформації

Глава 2. Уголовно-правовая

Завантажити