Коротко про сайт

RefList.Su - це найбільша колекція рефератів. На сайті RefList.su Ви знайдете безліч цікавих робіт і статей: реферати, дипломні, курсові роботи, шпаргалки, контрольні та лабораторні роботи, топіки з англійської мови. На нашому порталі, Ви можете додавати свої матеріали, читати реферати користувачів, використовувати пошук по сайту. Також в RefList.su можна почитати викладу, доповіді, квитки, твори. Колекція рефератів доступна для всіх безкоштовно і без відправки смс, і реєстрації.

Реклама

Товари

Реферат на тему Авторське право як інститут правового захисту прикладного програмно-математичного забезпечення ЕОМ скачати

Розділ: Держава і правоТип роботи: навчальних посібників
Страница 1 из 3 | Следующая страница
Авторське право як інститут правового захисту прикладного програмно-математичного забезпечення ЕОМ

1. Программно-математическое та інформаційний забезпечення ЕОМ як специфічні об'єкти авторського права. Історична довідка

Проблема "комп'ютерного права" виникла середині сучасності як наслідок виникнення і використання у різні сфери суспільної відповідальності і приватного життя коштів обчислювальної техніки та інших, що з ними технічних засобів. Відносини, формувалися під час створення і нових інформаційних технологій, вимагали адекватного правовим регулюванням.

Відповідне законодавство промислово розвинутих країн протягом останніх десятиріч розвивалося розвивається досить швидко, що з динамікою розвитку технічних засобів, як наслідок, стрімким розширенням сфери їх застосування, що дозволяє казати про виникненні нового соціального феномена - суспільства, глобально залежить від електронних інформаційних систем. Слід зазначити, що "комп'ютерне" законодавство певною мірою "не встигає", і це пояснюється, з одного боку, революційними темпами розвитку інформаційних технологій, з іншого боку, природним консерватизмом законодавців, їхнім нинішнім прагненням створювати нові правові механізми лише після накопичення нікого мінімального обсягу правовідносин, потребують врегулювання.

Новизна і динамізм громадських відносин, породжених науково-технічної революцією у сфері інформаційних технологій, ускладнює теоретичне осмислення відповідних правових аспектів. Розвиток правових інститутів комп'ютерного права - результат дискусій ще й компромісів між вченими Криму та практиками, прибічниками різних точок зору цю проблему. Дискусія не повністю завершено і досі, і це надає свій вплив розвиток законодавства.

Однією з основних аспектів дискусії є питання правової природи комп'ютерних програм, тож баз даних як об'єктів права. У виконанні вітчизняної й зарубіжної літературі можна виділити три основних погляду спроможності правового захисту програмних засобів як специфічного об'єкта інтелектуальної власності:

· використовуючи правові інститути авторського права,

· патентна захист,

· створення спеціальних правових інститутів захисту.

Законодавство Росії, за законодавством більшості промислово розвинутих країн, передбачає використання кронштейна як основного правового інституту захисту комп'ютерних програм, тож баз даних правові інститути авторського права.

Вперше у світі програма для ЕОМ як об'єкт правової охорони був зареєстрований у листопаді 1961 року у США (Регістр США по авторському праву циркуляр 61). Відомство з охорони авторських прав США започаткував реєстрацію комп'ютерних програм, у травні 1964 року. У 1966 року спеціальна Президентська комісія США дійшла висновку про непатентоспособности комп'ютерних програм. Проте багато класи програмного забезпечення у згодом США було визнано патентноспособными (за певних умов). Відхилення Конгресом в 1967 законопроекту президентської спецкомісії продемонструвало неоднозначність підходів американських законодавців до проблеми правової охорони програмного забезпечення ЕОМ. Відповідну поправку до Закону про авторське право США вдалось ухвалити лише у 1980 року.

У 1971 року проблематика захисту комп'ютерних програм вперше придбала міждержавний характер - консультаційної групою Всесвітньої організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) було розглянуто питання доцільності й можливості такого захисту. У сімдесятих то цієї проблеми паралельно розглядалася двома авторитетними міжнародними організаціями - ВОІВ і Міжнародній асоціацією промислової власності (АИППИ).

У 1975 року Конгрес АИППИ в Сан-Франциско прийняв рішення рекомендувати використовуватиме охорони програмного продукту можливості національного законодавства країн - учасниць, насамперед у формі авторського права. Передбачалося, що таке становище має зберегтися до вироблення спеціальних міжнародними нормами захисту інтелектуальної власності у сфері програмно-математичного і інформаційного забезпечення ЕОМ.

Наступним знаменною подією було прийняття ВОІВ в 1978 року Типовых положень з охорони програмного забезпечення обчислювальних машин, які з десяти розділів, підсумовуючих позитивний досвід порушення й вирішення негараздів у сфері правової охорони програмного забезпечення, накопичений на цей час у різних країнах. Як основних питань, які розглядають у Положениях, слід сказати визначення наступних понять:

-основні терміни;

-основні права на програмне забезпечення;

-умови виникнення прав;

-терміни дії прав;

-умови, величину і порядок компенсацій.

Як такого кроку передбачалося підготовка і висновок відповідного багатостороннього міжнародного договору про охорону програмного забезпечення. Проте, життя внесла своїх коректив – дане намір не було реалізовано. Причиною послужило прийняття правок національного законодавства про права, скоєне переважно промислово розвинених країн у початку 80-х. Дані поправки модернізували чинне законодавство, зробивши її щодо прийнятним на момент для адекватної правової охорони програмних розробок. Через війну питання розробки спеціального міжнародного законодавства втратив актуальність був знятий з порядку денного відділу міжнародних організацій. Охорона прав авторів програм забезпечується відповідно до нормами Всесвітньої (Женевської) і Бернською конвенцій. Проте, роль Положений годі було невиправдано занижувати, оскільки вони мали певне методичне значення при модернізації національних законодавств, зокрема, щодо термінів та понять.

Розробка міжнародних багатосторонніх угод сфері охорони програмного забезпечення значно ускладнюється наявністю проблеми узгодження інтересів держав, які мають різної ступенем науково-технічного розвитку. У разі може дуже продуктивним декомпозиционный прийом – розробка відповідних регіональних угод, що об'єднує держави, близькі як територіально і культурно, а й мають порівнянні рівні розвитку. Яскравим прикладом – позитивні результати, досягнуті країнами-учасниками Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС).

Перший «прорив» у сфері – глава 5 звіту Комісії ЄЕС по авторско-правовой охороні (“Green Paper on Copyright”), поданого до 1988 року. Зазначена глава присвячувалася питанням авторско-правовой охорони ЕОМ і з'явилася результатом аналізу правової охорони цих об'єктів на національному рівні. Основним результатом даної роботи був проект відповідної директиви, прийнятої згодом Радою ЄЕС – директива Ради 91.250.ЕЭС від 14 травня 1991 року. Директива встановлювала мінімальний перелік норм, що їх відбито у національному законодавстві країн – учасниць вчасно на початок 1993 року.

Тій-таки Комісією ЄЕС підготовлений проект директиви про правову охорону баз даних, ухвалений Радою ЄЕС 1996 року. У багатьох Європейських країн, як й у навіть ряді інших розвинутих країн, електронні бази даних розглядаються як збірники – аналогічно енциклопедій далебі, каталогам тощо. Проте, у деяких державах законодавство по авторско-правовой охороні виділяє бази даних на електронних носіях як спеціальних об'єктів охорони (характерний приклад – Японія).

Сучасна міжнародно-правова система охорони авторських прав на програмні кошти докладніше розглянуть у розділі 3 справжньої роботи.

У проблема правової охорони програмного продукту вперше початку серйозно обговорюватися на початку 1970-х років. Проте, з ряду факторів, зокрема з соціально-економічної специфіки нашого суспільства на цей період, розгляд відповідних питань спочатку не одержало широкого уваги, обмежувалося вузьке коло фахівців – співробітників науково-дослідних організацій. «Видимые» наслідки цього періоду звелися, переважно, до друку матеріалів рамках праць національної групи АИППИ.

Першим значним актом нормотворчості біля нашої країни у аналізованої сфері правовим регулюванням слід розглядати постанову Державного комітету з питань Науці і Технике (ДКНТ) № 581 від 10 грудня 1979 року «Про підвищення ефективності функціонування та використання ГосФАП». Постанову про те створення Державного фонду алгоритмів і програм як єдиної системи, об'єднуючою численні галузеві і територіальні фонди, що у свого часу засновані постановами ДКНТ (№28 від 1966, № 443 від 1969, № 258 від 1975).

Відповідно до постановою № 581, розробники програмного продукту були зобов'язані протягом трьох місяців і після завершення розробки провести її випробування і зробити до системи

ГосФАП програмні кошти, сопровожденные текстовій і эксплутационной документацією, і навіть забезпечувати подальше супроводження й відновлення. Фонд мав права тиражувати програмні кошти за запитами будь-яких користувачів за символічну плату, порівняний з витратами тиражування. Ніяке додаткове винагороду авторам в такому тиражуванні не передбачалося, оскільки вважалося, що й трудовитрати повністю компенсувалися заробітною платою, отриманої на роботі під час створення розробки. За такої постановки питання, коли час впровадження розробки її та його керівники мали лише додаткові обов'язки, було очікувати серйозній матеріальній зацікавленості у просуванні програмного продукту, як особисто автори, і від организаций-разработчиков.

Як спроби виправити ситуацію слід розглядати прийняте лютому 1984 року з'явилася постанова ДКНТ № 41, узгоджене із низкою зацікавлених міністерств та. З огляду на цієї постанови програми для ЕОМ були прирівняні до об'єктів нової техніки, і отже, за чинним тоді законодавству, автори розробок могли отримувати премію у вигляді до шести посадових окладів на рік. З теоретичної погляду постанову № 41 розглядало програмне забезпечення не як об'єкт авторського права, бо як продукцію виробничо-технічного призначення. Така заміна понять була лексично відбито введенням у правову лексику нового терміна «програмний продукт», вперше офіційно ужитого у цьому постанові і включеного згодом у відповідний ГОСТ 28806-90. Цей термін використовується досі, проте, нині у зв'язку з змінами у законодавстві вона втратила початковий сенс.

Істотним поштовхом до розвитку нормативної бази охорони програмних засобів можна вважати створення 1987 року Державного Комітету СРСР з обчислювальної техніки і інформатики (ГКВТИ). Однією з результатів діяльності ГКВТИ є і прийняття Радою Міністрів СРСР квітні 1988 року постанови № 511 «Про поліпшення робіт у царині програмного забезпечення обчислювальної техніки і інформатики». Відповідно до цією постановою протягом 1988 року у СРСР тоді було розроблено понад двох десятків тих нормативних документів, зокрема «Положення про обліку і охорони авторських прав розробників програмних засобів обчислювальної техніки і інформатики». Такий «потужний» пакет нормативних актів, загалом, зіграв позитивну роль розвитку правової охорони програмних продуктів нашій країні, але у водночас мав поруч недоліків. Зокрема, у актах, програмні кошти розглядаються одночасно об'єкти авторського правничий та речового права.

У 1989-90 роках силами СНПО «Алгоритм» при ГКВТИ була спроба подолати вищевказані вади суспільства і розробити нове положення про правову охорону програм для ЕОМ як об'єктів авторського права. Розроблений проект я не встиг пройти розгляд у Раді Міністрів СРСР через розпад СРСР 1991 року.

Підбиваючи риску під майже 25 літньої дискусією радянських юристів про основний формі охорони програмних засобів, відзначимо, що в рахунку законодавець схилився до того що, щоб прирівняти програми для ЕОМ творів літератури, науку й мистецтва. Таке рішення було закріплено закріплено законодавчо в Основах громадянського законодавства надають у 1991 року, де програми ЕОМ та фінансової бази даних віднесено до об'єктів авторського права, й у Законі СРСР «Про винаходи у СРСР» 1991 року, де було встановлено, що програми для ЕОМ і алгоритми є винаходами.

Згодом дана позиція сприйняли російським законодавством. Вперше у законодавстві нової Росії програми для ЕОМ та фінансової бази даних були згадані як об'єкти інтелектуальної власності в ст. 2 Закону РРФСР «Про власність в РРФСР» від 24 грудня 1990 року. Однак у даний закон обмежився декларативним зарахуванням програмних засобів до охоронюваним об'єктах.

Правова охорона основних програмних засобів вперше у обсязі введена Російській Федерації Законом «Про правову охорону програм для електронних обчислювальних машин і баз даних» 20 жовтня 1992 року.. Прийняття цього закону було передбачено Российско-Американским (Советско-Американским) торговим угодою, підписаної червні 1990 року й ратифікованим у червні 1992 року. Цей закон, як і прийнятий у 1993 року закон Російської Федерації «Про авторське право і правах» розроблені з урахуванням засад вищезгаданої директиви ЄЕС 1991 року й остаточно фіксують в Російському законодавстві приналежність програм ЕОМ і баз даних до об'єктів, охоронюваним авторським правом.

Слід зазначити, що впродовж останніх кілька років законодавство в аналізованої сфері, і система державних установ, безпосередньо з авторско-правовой охороною програмних засобів піддавалися істотною (і кількаразової) модифікації.

Зокрема, обов'язок здійснювати реєстрацію програм для ЕОМ і БД, публікувати інформацію про реєстрації об'єктів і давати правоудостоверяющие свідоцтва на зареєстровані програмні кошти покладено на Роспатент.

Отже, досі, Російське законодавство, як і законодавства більшості країн розвинених країн, розглядає інститути авторського права як основною форму правового захисту програмних засобів. Такий вибір може бути пояснений цілу низку причин, із яких думку найважливішими є відносна оперативність, дешевизна і демократичність авторско-правовой охорони (приміром, проти патентної захистом). Відіграли своєї ролі праці юристів-теоретиків, обосновавших відповідність програм ЕОМ всіма ознаками охоронюваних авторським правом об'єктів – справді, у випадку програми результат творчої роботи і можуть бути виражені в об'єктивної формі. З іншого боку, вплинув на вибір Російського законодавця значною мірою вплинув те що, що авторско-правовой варіант був обраний більшістю країн світу.

У водночас, треба сказати, що авторско-правовая форма перестав бути ідеальної і явною єдино вірної формою охорони програмних засобів. Про це справедливо помічає низку авторів, про це свідчить і їх досвід країн (наприклад США обмежено використовує патентну охорону програмних засобів). Проте, більшість авторів, зокрема і їхні опоненти, змушені визнати, що авторско-правовая охорона програмних засобів – це що склалася правова реальність, відмови від якої вже неможливий. Інші правові інститути можна використовувати як додаткові коштів, закривають «білих плям» авторско-правового законодавства.

2. Система джерел права

Міжнародні угоди. Відповідно до ст. 15 Конституції Російської Федерації загальновизнані принципи і норми міжнародного правничий та міжнародні договори Російської Федерації є складовою її правової системи. Що стосується авторско-правовой охороні програм для ЕОМ і баз даних це передусім Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право, Бернська конвенція про охорону літературних та мистецьких творів, Угоду про співробітництво у сфері охорони авторського правничий та суміжних прав держав – учасниць СНД, ряд інших багатосторонніх і двосторонніх угод.

Закони РФ. Найповніше питання авторско-правовой охорони програмних засобів відбито у Законі РФ «Про правої охороні програм для електронних обчислювальних машин і баз даних».

Закон містить чотири глави. У першій главі представлені визначення основних

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Поділіться рефератом Авторське право як інститут правового захисту прикладного програмно-математичного забезпечення ЕОМ

html-посилання на реферат
BB-cсылка на скачать реферат
Пряме посилання на завантажити реферат

Роботи схожі на Авторське право як інститут правового захисту прикладного програмно-математичного забезпечення ЕОМ

Об'єкти патентного права, умови надання правової охорони
Тип роботи: контрольна робота

Контрольна робота:

«Правове забезпечення інтелектуальної власності

»

Студентка 5 курсу

Групи ЕІМЗ - 215

Казан Ганна

Харков - 2010

Варіант 12

Зміст

1. Об'єкти патентного п

Завантажити
Правове регулювання комп'ютерної інформації, як об'єкта кримінально-правової охорони
Тип роботи: дипломна робота

Оглавление

 

Запровадження

Глава 1. Правове регулювання інформації

1.1 Поняття інформації

1.2 Інформація як об'єкт правових відносин

1.3 Порядок правового захисту інформації

Глава 2. Уголовно-правовая

Завантажити
Инженерно-техническое забезпечення охорони об'єктів
Тип роботи: реферат
БАЛТІЙСЬКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ІНСТИТУТ Реферат По дисципліни: «Основи безпеки бізнесу»
Тема: «Инженерно-техническое забезпечення
охорони об'єктів»
Завантажити
Визначення основних характеристик персонального комп'ютера за допомогою програмних засобів
Тип роботи: контрольна робота

Луцький інститут розвитку людини

Університет «Україна»

Кафедра комп’ютерних технологій

Дата реєстрації

 

Контрольна робота із дисципліни

 

«Методи й засоби комп’ютерно- інформаційних техноло

Завантажити
Віртуальний контрафакт. Відповідальність порушення авторських прав під час використання комп'ютерних програм
Тип роботи: реферат
Запровадження. Відповідальність керівника порушення авторських прав то, можливо кримінальної, адміністративної і цивільно-правової. Автор статті говорить про керівника як суб'єкт юридичну відповідальність, бо це зрештою приймають рішення, якеЗавантажити
Використання комп'ютерної техніки в суспільстві, роль програмного забезпечення
Тип роботи: реферат

МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ІНФОРМАТИКИ ТА КОМП’ЮТЕРНОЇ ТЕХНІКИ

Використання комп\'ютерів в суспільстві, роль п

Завантажити