Коротко про сайт

RefList.Su - це найбільша колекція рефератів. На сайті RefList.su Ви знайдете безліч цікавих робіт і статей: реферати, дипломні, курсові роботи, шпаргалки, контрольні та лабораторні роботи, топіки з англійської мови. На нашому порталі, Ви можете додавати свої матеріали, читати реферати користувачів, використовувати пошук по сайту. Також в RefList.su можна почитати викладу, доповіді, квитки, твори. Колекція рефератів доступна для всіх безкоштовно і без відправки смс, і реєстрації.

Реклама

Товари

Реферат на тему Авторське право скачати

Розділ: Держава і правоТип роботи: контрольна робота
Страница 1 из 3 | Следующая страница

1. Роль авторського права й суміжних прав у розвитку культури суспільства

Проект Закону України “Про авторське право й суміжні права” пройшов досить ретельне опрацювання й експертизу зарубіжних фахівців, де дістав досить високу позитивну оцінку. Основним достоїнством цого Закону є ті, що він максимально наближений до вимог ринкової економіки в сучасних умовах. Твори науки, літератури й мистецтва нарешті визнані товаром, із приводу якого можуть вчинятися цивільно правові правочини. Так, відповідно до ст. 25 Закону, майнові авторські права переходять у спадщину. Крім того, до спадкоємців переходити також право захищати авторство на твір й протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншим змінам твору, а також чи якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

За ст. 27 Закону, майнові права можуть бути передані (відступлені) автором чи його правонаступниками іншій особі. Автор та його правонаступники мають право видавати дозвіл (ліцензію) на використання твору. Тут постає запитання, що означає вислів “майнові права можуть бути передані (відступлені) автором чи іншою особою, що має авторське право, іншій особі”. Редакція наведеної з статтею мала б бути кращою, але й головне зміст. За змістом цієї з статтею майнові права можуть бути передані автором чи іншою особою, що має авторське право, іншій особі на підставі договору. Це може бути договір купівлі продаж, міни, оренди, найму, прокату тощо, одне слово чи який договір) що не суперечить законодавству. Іншими словами, автор чи його правонаступники мають право володіти, користуватися й розпоряджатися своїм товаром на свій розсуд.

Зазначеними нормами Закон України “Про авторське право й суміжні права” максимально наблизився до Бернської конвенції про охорону літературних й художніх творів (Паризький акт від 24 июля 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року).

Майнові права автора чи його правонаступників можуть бути предметом чи якого цивільно правового договору, ґрунтується на ст. 14 Закону (п. 7). У цій з статтею проголошується норма за якою поширення твору може матір місце шляхом продаж, відчуження іншим способом чи шляхом здачі в найом чи у прокат та іншої передачі. Обмеження цих прав автора та його правонаступників може матір місце лише у випадках, передбачених в законодавстві.

Автор чи його правонаступники мають право вільно розпоряджатися своїм твором на власний розсуд. Це право зумовлено товарним характером чи якого твору. Визнання твору товаром є неабияким досягненням нашого законодавця, й цим самим Україна в певній мірі інтегрувалась у світову правову систему.

Доцільною є в Законі ст. 4, котра дає офіційне визначення термінів, чим досягається двозначне тлумачення зрозуміти, що використовуються в авторському праві. Закон істотно розширив коло об'єктів, котрі підпадають под його дію. Вперше в законодавчій практиці України визнано необхідним надати правову охорону так званим суміжним правам. Причому Закон розділив усі ці об'єкти на дві окремі групи: перша це тих об'єкти, що охороняються авторським правом, а друга об'єднується поняттям “суміжні права”.

Між тім, велика група виконавців, до якої за Законом відносяться актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, диригенти, танцюристи чи інші особини, котрі виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичному інструменті чи чи яким іншим способом виконують твори літератури чи мистецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особини, котрі займаються такою ж творчою діяльністю, до того числі циркові, естрадні, лялькові номери. З тексту цого визначення випливає, що зазначений перелік виконавців не є вичерпним. До цого переліку мають відноситися усі виконавці, котрі у тому чи інший спосіб чи формі виконують твори літератури й мистецтва. До цієї ж групи відносяться також виробники фонограм фізичні й юридичні особини, котрі вперше здійснили запис чи якого виконання чи інших звуків на фонограмі. До суміжних прав відносяться також права організацій мовлення на свої передачі.

Слід відзначити, що Закон України “Про авторське право й суміжні права” дає более повний перелік виконавців, права які охороняються зазначеним Законом, в порівнянні із Міжнародною конвенцією про охорону прав виконавців, виробників фонограм й організацій мовлення. Стаття 3 згаданої Конвенції дає более вузьке визначення поняття “виконавці”. Це визначення, можливо, более чітке й лаконічне. Алі нам потрібне более детальне визначення поняття “виконавці”, що Закон й зробив.

Проте, визначення “фонограма” более чітке саме в згадуваній Конвенції, а чи не в нашому Законі. Закон України “Про авторське право й суміжні права” визначає фонограму “як запис чи якого виконання чи інших звуків”. Поняття фонограми за Конвенцією є чи який виключно звуковий запис якого якби виконання чи інших звуків. Отже, за Законом України до фонограми можна віднести чи який запис, навіть не звуковий. Конвенція фонограми визнає лише запис звуку. І це правильно. Тому нам видається более чіткою позиція Римської конвенції 1961 р.

Важливою новелою Закону є норма, Яка надає правову охорону творам, котрі хоча і вперше були опубліковані за кордоном, але й протягом 30 днів после першої закордонної публікації були опубліковані й в Україні незалежно від громадянства й постійного місця проживання автора. У Законі “Про авторське право й суміжні права” более чітко сформульовані норми про виникнення й здійснення авторського права. В частности, відповідно до Бернської конвенції. й Типового закону ВОІС про авторське право в й суміжні права введено знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору. Ще однією новелою щодо здійснення й охорони авторського права є норма, за якою суб'єкт авторського права для свідчення свого авторства на обнародуваний чи необнародуваний твір, про факт й дату опублікування чи про домов, котрі стосуються авторського права, може в чи який годину протягом чинності авторського права здійснити реєстрацію в офіційних державних реєстрах.

Державна реєстрація здійснюється Державним агентством України із авторських й суміжних прав в порядку, встановленому постановою Кабінету міністрів України від 18 июля 1995 р. № 532 “Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури й мистецтва”. Відповідно до Закону, ця реєстрація не є обов'язковою (ст. 9 Закону). Про факт реєстрацію прав автора видається свідоцтво. Для державної реєстрації необхідні документи й матеріали можуть подавати: автор твору незалежно від громадянства й постійного місця проживання, фізична чи юридична особа, котра має авторське право, роботодавець, на замовлення якого й за рахунок якого створено твір, якщо інше не передбачене умовами договору між ним й автором, уповноважений представник автора чи особини, котра має авторське право, організація, якій автор доручив управляти своїми майновими правами.

За новим визначається в Законі співавторство. За Законом, співавторство визнається лише нероздільне, на відміну від чинного Цивільного кодексу України. У розділі ст. 479 ЦК України визнавала співавторство подільне й неподільне. У розділі ст. 12 Закону визнає лише неподільне. Законодавець України виходив з того, що коли твір складається з частин, написаних різними авторами, кожна із які має самостійне значення, то такому разі немає взагалі співавторства, а є колективний твір. На нашу думку, позиція законодавця не є безспірною.

Важливою новелою Закону є норми про особисті (немайнові) права авторів й майнові права авторів. У Законі ці права поділені на дві окремі групи. Закон розширив особисті (немайнові) права авторів, чітко визначивши їхнього перелік. Основним немайновим правом автора Закон визначив виключне декларація про використання твору в чи якій формі й чи яким способом. У Законі наведено перелік способів використання твору, який не є вичерпним.

Дуже детально в Законі врегульовано вільне використання творів. Цьому присвячено п'ять великих статей. Вільне використання творів також поділяється на два види: без виплати винагороди й із виплатою винагороди. Алі звертає у собі увагу така обставина: з 19 способів вільного використання твору, передбачуваних Законом, лише один спосіб використання дає декларація про виплату винагороди (ст. 19 Закону). Інші 18 способів дають дозвіл на використання твору без згоди автора й без виплати йому винагороди.

Зазначені з статтею містять надто довгий перелік видів вільного використання творів без згоди автора й без виплати йому винагороди. Проте, в сучасних умовах це, мабуть, виправдано, оскільки таке використання творів має місце в загально суспільних інтересах, а детальна регламентація вільного використання унеможливлює зловживання цим правом. У розділі ст. 19 Закону передбачає вільне використання аудіовізуального твору чи твору, зафіксованого у фонограмі чи якою фізичною особою, але й із виплатою винагороди. Це Єдиний випадок вільного використання твору із виплатою винагороди. Проте, редакція цієї з статтею закону, на наш погляд, потребує удосконалення. П. 2 цієї з статтею передбачає виплату винагороди за відтворення зазначених творів у формі відрахувань (відсотків) виробниками чи імпортерами обладнання (аудіо апаратури, відеомагнітофонів тощо) та матеріальних носіїв (звукової (чи) відео плівки, касет, лазерних дисків, компакт дисків тощо), котрі використовуються для такого відтворення.

Редакція зазначеної з статтею надто громіздка й не дуже зрозуміла. Варто лише підкреслити, що вільне відтворення творів, зафіксованих у звукових відеозаписах, без згоди автора допускається лише виключно в особистих цілях й лише фізичними особами. У особистих цілях варто розуміти як використання для задоволення особистих потреб. Винагорода за використання зазначених творів укладати покупну ціну апаратури чи матеріальних носіїв (аудіо апаратури, відеомагнітофонів, звукої (чи) відео плівки, касет, лазерних дисків, компакт дисків тощо). Отже, безпосередній споживач звукової відеозаписів не виплачує додаткової винагороди. Її виплачують виробники фонограм чи імпортери зазначеного обладнання й матеріальних носіїв. Розмір винагороди та умів ї виплати визначаються на підставі договорів між вказаними виробниками, імпортерами та організаціями, що управляють майновими правами авторів й виконавців на колективній основі.

Новою й практично доцільною є стаття 22 Закону, Яка проголошує право автора на доступ до твору образотворчого мистецтва. За цією статтею, автор твору образотворчого мистецтва має право доступу до нього незалежно від того, кому належить цей твір. Закон надає авторові право доступу до зазначеного твору за таких умів: 1) авторові надається право доступу лише до творів образотворчого мистецтва; 2) цей твір на підставі договору переданий іншій особі у власність; 3) при цьому автор не поступився своїми майновими правами; 4) доступ авторові необхідний із метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо; 5) такий доступ автора не зашкодить законним правам й інтересам власника твору образотворчого мистецтва.

При дотриманні автором зазначених умів, власник твору не може відмовити йому в доступі до твору без достатніх підстав. Право доступу відкриває для автора более широкі можливості продовжувати роботу над твором.

Такою ж виправданою є стаття 23 Закону, котра встановлює нове для українського законодавства право слідування. За цим правом автор протягом свого життя, а после його смерти спадкоємці протягом рядок чинності авторського права мають декларація про п'ять відсотків від ціни шкірного наступного продаж твору образотворчого мистецтва.

За раніше чинним законодавством автор твору образотворчого мистецтва после його Першого відчуження права ані на якої додаткову винагороду не мав. Це досить часто істотно обмежувало майнові інтереси автора. Молоді художники та інші митці, коли їхнього ім'я, ще мало відоме, а твори не користуються популярністю й великим попитом, часто їхнього продавали за досить символічну плату. З годиною смердоті набували визнання, авторитету, вартість їхнього творів зростала. Власники таких творів перепродували їхні уже по значно вищій ціні, ніж купили, й на цьому наживалися. Проте, авторам цих творів від перепродажі нічого не перепадало. Тому уже Бернська конвенція про охорону літературних й художніх творів в ст. 14 передбачала право авторів на частку від перепродажі. І дуже добро, що законодавець України відтворив цю статтю у своєму національному законодавстві, хоча і не повністю.

Право на частку від перепродаж (п'ять відсотків від ціни шкірного наступного продаж) виникає за таких умів: 1) це право мають автор твору образотворчого мистецтва й його спадкоємці; 2) це право невідчужуване; 3) воно та діє протягом життя автора, а после його смерти протягом чинності авторського права; 4) це право стосується лише оригіналів творів образотворчого мистецтва; 5) продажів здійснюється через аукціон, галерею, салон, магазин тощо; 6) декларація про частку від перепродаж настає лише после Першого відчуження твору; 7) це відчуження здійснене самою авторкою.

З редакції цієї з статтею, отже, випливає, що право слідування виникає лише после Першого продаж оригіналу твору образотворчого мистецтва, здійсненого самою авторкою за свого життя. Якщо ж перший продажів твору був здійснений после смерти автора його спадкоємцями, то право слідування не виникає й спадкоємці у цьому випадку права на частку від наступних перепродажів твору не мають.

Вдало, на наш погляд, викладені норми про спадкування авторського права. У розділі ст. 25 проголошує, що майнові права авторів переходять у спадщину. Ця стаття

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Поділіться рефератом Авторське право

html-посилання на реферат
BB-cсылка на скачать реферат
Пряме посилання на завантажити реферат

Роботи схожі на Авторське право

Особисті і майнових права авторів творів науки, літератури і мистецтва та його охорона
Тип роботи: курсова робота
Зміст

Запровадження. 3

1. Поняття, суб'єкти і об'єкти авторського права. 5

2. Авторський договір. 12

3. Захист авторських прав. 18

Укладання. 24

Библиографический список літератури.. 26

  Запро
Завантажити
Авторське право та суміжні права
Тип роботи: курсова робота

Зміст стор.

Вступ ……............…………………....……………………............... 3-4

1. Поняття та джерела авторського права ….......……….....….... 5-7

2. Об’єкти авторського права ….........................................…..... 8-10

<
Завантажити
Особисті немайнові права авторів творів науки, літератури і мистецтва
Тип роботи: курсова робота

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТІ РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ

Інститут управління

Кафедра цивільного населення та господарського права

Курсова робота

на задану тему: \"Особисті немайнові права авторів творів науки,

Завантажити
Основні риси афінського права. Джерела, право власності, зобов'язальне право, брачно-семейное право, кримінальна і процесуальне право
Тип роботи: реферат
Запровадження.
Основні джерела афінського права.
Право власності.
Обязательственное право.
Сімейне і спадкове право.
Кримінальну право.
Процесуальне право.
Укл
Завантажити
Особисті немайнові права. Право авторства право з ім'ям
Тип роботи: доповідь
И.Тулубьева, начальник відділу авторського права ЗАТ «Интеллект-Консалтинг»
Рік у рік стає дедалі актуальніша проблема дотримання особистих немайнових прав авторів під час використання творів реклами, Інтернеті, по телебаченню, радіо. Особ
Завантажити
Поняття і змістом права право на захист як суб'єктивного громадянського права
Тип роботи: курсова робота
Запровадження

Актуальність теми курсової роботи. Громадянські правничий та обов'язки творяться з підстав, передбачені законами й іншими правовими актами, і навіть з дій громадян, і юридичних, які й не передбачені законом чи такими актами, але

Завантажити